Vstupnik.Info - Вища освіта

Рейтинг
Ми у соц. мережах
Вища освіта

Одне з направлень цього сайту полягає в отриманні відповіді на питання: чи може система освіти дати замовникам освітніх послуг бажане, а якщо не може, то чи є можливість це зробити в осяжному майбутньому.

Останнім часом все частіше піднімається питання про відповідність рівня освіти, яку отримують студенти, вимогам ринку. Про реформи в освіті зараз говорять на кожному кроці. Але більшість реформ спрямовані тільки на створення нових моделей та підходів – прикладних і головне впроваджених глобально рішень не було вже дуже давно.

Особливо гостро це питання стало в світлі масового відтоку за кордон молодих фахівців у віці від 18 до 25 років. Сьогодні існує кілька сотень різноманітних міжнародних освітніх програм для українців. Більше половини з них передбачають бюджетну освіту, яка, у свою чергу, ділиться на утворення за рахунок держави і навчання за рахунок грантів.

З іншого боку, зростає невдоволення українських підприємців не тільки спрямованістю навчання (вже давно реалізовані програми з адаптації та повторного навчання нових співробітників після працевлаштування), а також рівнем випускників (якщо раніше вітчизняна освіта вважалася одним з кращих у світі, то сьогодні багатьох випускників ВНЗ не беруть на роботу за фахом через брак базових знань).

За принципом ринку «хто оплачує рахунки, той і замовляє «профіль» випускників, а основним замовником у всі часи була держава. І вона монополізувала право диктувати умови напрямів навчання.

Але зараз до процесу «замовлення» фахівців почали підключатися державні та комерційні організації (тристоронній договір – організація – ВНЗ – студент – масово використовується вже більше 10 років). Дуже яскравий приклад - Пенсійний фонд України.

Але і тут не обходиться без неприємних сюрпризів договори з ВНЗ укладаються на підготовку фахівців за певними напрямами і спеціальностями, але єдина інформація, яку має безпосередній замовник це робочий навчальний план, в якому зазначено перелік дисциплін, але зміст цих дисциплін є, частіше за все, недоступним.

При такому положенні справ практично неможливо залучити комерційні підприємства для масового замовлення фахівців, оскільки не відомо, чому навчатимуть студентів. По суті замовник платить за «кота в мішку», якого мало того, що отримає через 5 років, так ще й за ціною захмарною 50-100 тис. гривень за підготовку одного фахівця.

А спрямованість навчання залишає бажати кращого. Звичайно, не мало залежить від політики ВНЗ при формуванні навчальних планів, але в кожному разі вони підпорядковані вимогами і стандартами міністерства. Від 50 до 70% дисциплін, які на сьогоднішній день викладають у вітчизняних ВНЗ непрофільні, а розтягнутість у часі спеціальних дисциплін призводить до забування всього того, що студент знав раніше. А якщо додати відсутність живої практики розробок і застосування своїх знань, то часто замовник через 5 років отримує замість спеціаліста лише школяра, що трохи підріс.

Але як оцінити рівень ефективності навчання, якщо навіть роботодавці до кінця не знають, що їм потрібно?

Якщо підійти до питання повернення інвестицій, то для роботодавця є більш рентабельним через співбесіду прийняти на роботу випускника будь-якого ВНЗ і за суму в 10-15 разів меншу, ніж вартість навчання у ВУЗі, провести перекваліфікацію. Так чинять багато фірм в Україні, деякі навіть безкоштовно проводять базові курси, а на другому третьому етапі навчання навіть виплачують стипендії (в основному це стосується IT-фірм).

Але підприємства готові йти на ризик, вкладаючи гроші в українську систему освіти, однак для цього потрібні інструменти, які дозволять не тільки вибрати ВНЗ і напрямок навчання за потребами підприємства, а й задати вимоги на курси дисциплін, які будуть вивчати студенти, а також їх наповнення.